Стукіт ніг. Хтось мчить коридором фізмату й вилітає з-за рогу на тебе, але в останню мить оминає. Копиця рудих кудрів, ластовиння і пронизливий погляд. Такою Юлю пам’ятають у ліцеї. Курйозні витівки разом із друзями. Нетривіальні питання до вчителів, відповіді на які інколи доводилось шукати колективно. Прогулянки босоніж по травичці або снігу – залежно від сезону. І постійно – без куртки. Вона загартовувала тіло, розум і душу. І затягувала, немов ураганна воронка, до олімпіадно-змагального руху своїх однолітків.
Непересічний розум – Юля була перспективною математикинею, цікавилася програмуванням. Навчаючись у фізматі, брала участь у численних олімпіадах з математики та інформатики як в Україні, так і за кордоном. Будучи студенткою мехмату, дівчина продовжила займатись олімпіадним рухом, але тепер уже і по інший його бік – вона стала ідейною натхненницею, засновницею й викладачкою напряму програмування на математичному гуртку “Кванта” для молодших школярів. Згодом долучилася до проєкту “Навчай для України”, бо мріяла, щоб якомога більше дітей перестали боятися математики й програмування та почали захоплюватися ними так само, як і сама Юля. Останні пів року вона викладала інформатику в одній із партнерських шкіл Дніпропетровської області.
Сьогодні їй мало би виповнитись 23 роки. Якби не напад російських військ на Україну. “Спасибі, але я залишаюся у Харкові до перемоги”. 3 березня минулого року Юля стала однією із жертв ракетного обстрілу рідного для неї міста. На знак пам’яті про неї було створено освітній проєкт для талановитих школярів з України в Массачусетському технологічному інституті в США, засновано почесну відзнаку на міжнародному конкурсі з інформатики “Бебрас” у Новій Зеландії, перейменовано вулицю Києва, уздовж якої розміщено університетський кампус… Пам’ятає про Юлю й сумує за нею фізмат.
Спочивай з миром, дівчинко-ураган. Твої вітри стишились, але їхній відгомін і досі роздмухує в наших серцях вогник любові до дітей і бажання показати їм усю неймовірну красу твоїх улюблених наук.
Коментарі закриті.